Хочу поділитися результатами. Буде лонгрід)
На курс я прийшла зовсім зневірившись, що колись це скінчиться)) Саме годування я дуже люблю (Ніно, Наталю, за це теж величезне вам Спасибі, я ще під час вагітності передивилася всі відео на ютуб каналі і знала все про пологи, годування, привʼязаність і т.д. тому ніколи не мала проблем з прикладанням, кількістю молока чи чимось ще). Але після двох років годування стало важко. Стало відчуття ніби я в заручниках у дитини - груди на вимогу вже не звучало мило і здавалося, що так буде завжди.
Десь із жовтня я пробувала самостійно, бо що тут складного - техніку, етапи я знаю… але кожного разу не виходило. Тоді вирішила, що беру курс. На той момент вже не було грудей на заспокоєння, були випадкові годування вдень, і всі на сон - до, під час і після.
Прийшла я на курс і… все ніби те саме, що знаю. Плюс ще то захворіли сильно, то сімейні якісь негаразди, домашні завдання робити не завжди встигала і годування нікуди не зникало) але я все слухала і потроху пробувала.
Додала більше контакту з дитиною, обіймашки. Стала ходити і як папуга повторювати, що скоро мама припинить пригощати грудьми. Стала проговорювати дитині наш план на день, на ранок і на вечір. Поступово зникли годування на прокидання і вдень, але лишалися всі на засинання.
І ось, були в нас кілька днів вихідних, після яких я набралася ресурсу, і в один з вечорів сказала ні. Пояснила «ні». заспокоїла сльози відчаю, знову пояснила, знову сльози і так хвилин 30 чи 40. Але все так ніжно, і правильно, як на курсі вчилася) в результаті домовилися за шоколадне морозиво спробувати заснути без грудей і в нас вийшло. Потім вийшло і на наступний день і вже без обіцянок морозива!) Вночі дитина прокинулась, аби попросити води! Не циці)
Я відмінила одночасно і денні, і нічні годування на сон, бо інакше донька не розуміла, чому тут точно ні, а тут можна. Нам легше так. Разок чи два на якесь з годувань на сон був відкат, тоді давала, але з домовленістю, що на наступний раз - ні; порушився трохи режим, бо бачу що вдень вона гуляє дуже довго, аби вимотатится і швидше потім заснути, лігши на подушку. Але це все для неї комфортно і з кожним днем стає легше. Режим, думаю, поправимо.
Здавалося, що зупинити годування нереально, а вийшло доволі нескладно, коли накопичилися в мене знання ЯК, в дитини знання, ЩО так БУДЕ, і в мене ресурс витримати сльози і втішити.
Ми на шляху до повного завершення. Поради, які були для мене супер важливими, можливо комусь допоможуть:
1. Ресурс мами! Не можна сказати ні і відбиватися від дворічки, якщо ти сама засинаєш на її ліжку від втоми.
2. Не боятися сліз відчаю. Дитині важко, але з мамою поруч це її не травмує.
3. Домовлятися. Ми прямо потискали руки в домовленості.
4. Знайти цікавинку вдень і говорити про неї ввечері. Наприклад, вдень дитина кормила кіз, і була в захваті від них, а на ніч ми малювали кіз у неї на спині, доки вона лежала і засинала.
5. Я апелюю до дорослості - наприклад, з морозивом в перше самостійне засинання було «ти дорослішаєш, тому я тебе вже не пригощаю грудьми, але тобі як дорослій можна буде завтра в магазині купити шоколадне морозиво…» знаю-знаю, що не можна хвалити їжею, але користь від цієї разової акції була вищою.
6. Лайфхак з кремом для рук «ти дорослішаєш, тому я тебе вже не пригощаю грудьми, але тобі, як дорослій, тепер можна намазати ручки маминим кремом. Хочеш намажу?» дитина супер пишається собою і такою честю для неї і під масаж ручок чудово засинає)
До речі, порада розповідати про план на день і як папуга повторювати, тепер чудово працює в інших галузях - так сьогодні вперше сходили до стоматолога зовсім без сліз і навіть ми обидві супер-задоволені)
На завершення хочу ще раз подякувати Наталії і Ніні. Поради такі прості, здається, але дуже дієві, як виявилося.
Всім дівчатам бажаю знайти опору, ресурс і сили, все вийде якщо не сьогодні, то завтра точно ❤️